Учасник не з’явився у засідання через повітряну тривогу, і суд розглянув справу в письмовому провадженні: що вирішив Верховний Суд

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу без участі позивача та/або його представника, який є заявником апеляційної скарги та зазначив суду про своє бажання взяти участь в розгляді справи у відкритому судовому засіданні, вдався до надмірного формалізму та позбавив, зокрема, позивача можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду, відтак порушив його право на справедливий і публічний розгляд його справи. Таку думку висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2023 року по справі №640/4642/21

Представник позивача у касаційній скарзі зазначив, що Шостим апеляційним адміністративним судом справу розглянуто за відсутності учасників справи, які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Також скаржник звертав увагу на те, що у день засідання, 31 жовтня 2022 року, о 7:00 год у Києві було оголошено повітряну тривогу, а о 10:02 год - було оголошено про відбій повітряної тривоги, при цьому судове засідання було призначено на 10:10 год.

Оскільки повітряна тривога закінчилася лише за 8 хв до початку судового засідання, яких недостатньо для того, щоб учасники справи встигли з`явитися у судове засідання, тому скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції, нехтуючи конституційною засадою, яка визначена статтею 3 Конституції України, а також незважаючи на безпекову ситуацію в Україні та наявні загальновідомі об`єктивні обставини нез`явлення на судове засідання, необґрунтовано та безпідставно, на переконання скаржника, розглянув справу в порядку письмового провадження.  

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів КАС ВС враховувала аргументи скаржника щодо відсутності в учасників справи достатнього часу з`явитися у судове засідання з огляду на оголошення у Києві повітряної тривоги.

Загальновідомим фактом є те, що 31 жовтня 2022 року російські війська завдали масованого ракетного  удару  по  всій території України, зокрема і по місту Києву, під час якого у місті Києві з 7:00 год до 10:02 год тривала повітряна тривога. Крім того, у місті Києві фіксувалися перебої електропостачання.

У контексті цієї справи Верховний Суду також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) ЄСПЛ було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France), заява №13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява №76943/11, пункти 84, 86).

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).

ЄСПЛ визначив, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Підсумовуючи наведене, незважаючи на належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та відсутність клопотань сторін про відкладення судового засідання, однак ураховуючи наявність об`єктивних обставин, що з огляду на безпекову ситуацію у місті Києві 31 жовтня 2022 року  унеможливлювали  вчасне  прибуття  учасників  справи у судове  засідання (з 7:00 год до 10:02 год у місті Києві тривала повітряна тривога, а судове засідання було призначено на 10:10 год), колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу без участі позивача та/або його представника, який є заявником апеляційної скарги та зазначив суду про своє бажання прийняти участь в розгляді справи у відкритому судовому засіданні, вдався до надмірного формалізму та позбавив, зокрема, позивача можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду, відтак порушив його право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд констатує, що вказана скаржником підстава касаційного оскарження знайшла підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, допустив порушення норм процесуального права.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.