Верховный Суд, установив, что определение апелляционной инстанции о возвращении жалобы на решение об избрании меры пресечения принято с нарушением УПК, должен отменить его с назначением нового рассмотрения в апелляционном суде – Объединенная палата КУС ВС

Практика, когда суд кассационной инстанции при наличии обоснованных оснований для отмены судебного решения и назначения нового рассмотрения в суде апелляционной инстанции оставляет незаконное решение без изменений или отменяет его, однако не назначает нового рассмотрения в суде апелляционной инстанции, нивелирует право обвиняемого на обжалование решения о избрание или о продлении меры пресечения в порядке, предусмотренном УПК, и вопреки прямым предписаниям закона создает правовое положение, что делает невозможным для лица, право которого нарушено, получить юридическую сатисфакцию за незаконное лишение свободы.

Такая правоприменительная практика может привести в конкретном производстве к тому, что ни одно из решений об избрании или продлении меры пресечения вследствие необоснованного возвращения апелляционной жалобы не будет проверено в апелляционном порядке и лицо, вопреки установленному в статьях 331, 395 УПК, будет фактически лишено доступа к правосудие. Это подчеркнула в своем постановлении от 1 апреля 2024 г. по делу №751/3856/21 Объединенная палата Кассационного уголовного суда Верховного Суда.

Обставини питання

Новозаводський районний суду Чернігова ухвалою від 6 грудня 2022 року продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 2 лютого 2023 року включно.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2022 року повернув апеляційну скаргу обвинуваченого, оскільки її подано після закінчення процесуального строку оскарження та особа, яка її подала, не порушує питання про його поновлення.

У касаційній скарзі обвинувачений просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Стверджував, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є необґрунтованою, оскільки судове рішення він отримав 12 грудня 2022 року і відповідно до положень ч. 3 ст. 395 КПК для нього з цього моменту обчислюється строк апеляційного оскарження, тому вважає, що вказаний строк ним не пропущений.

Підстави розгляду провадження Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду

З метою формування єдиного правозастосовного підходу кримінальне провадження передано на розгляд ОП ККС, з огляду на те, що в Касаційному кримінальному суді існує різна практика застосування норм КПК за обставин, коли касаційний суд констатує істотне порушення апеляційним судом вимог КПК у випадку безпідставної відмови у відкритті провадження (повернення апеляційної скарги) на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу.

Перша судова палата ККС ВС передала це провадження на розгляд ОП ККС для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 20 квітня 2023 року (справа № 389/525/19) у складі колегії суддів із цієї ж палати.

Колегія суддів уважала, що у випадку, коли суд апеляційної інстанції, з порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка підлягає скасуванню відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).

Натомість у постанові Першої судової палати ККС ВС від 20 квітня 2023 року (справа №389/525/19) колегія суддів, яка за аналогічних обставин дійшла висновку про недотримання суддею суду апеляційної інстанції приписів п. 1-1 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК, визнала таке порушення істотним, касаційну скаргу обвинуваченого залишила без задоволення, а оскаржену ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року – без зміни. Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що, хоча оскаржену ухвалу апеляційного суду і було постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, її скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції не зможе забезпечити відновлення прав та інтересів обвинуваченого, адже предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого суду, термін дії якого сплинув і яке на цей час не має правового значення. Отже, розгляд указаної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження, визначених кримінальним процесуальним законом.

Подібний підхід висловлено також у постанові Другої судової палати ККС ВС від 27 вересня 2018 року (справа № 204/3264/17), де в мотивувальній частині вказано, що на стадії прийняття апеляційної скарги суддя апеляційного суду допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування. Водночас колегія суддів зазначила, що призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції є процесуально недоцільним, оскільки само собою скасування оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду касаційним судом забезпечить, наскільки це можливо, відновлення порушених під час апеляційного оскарження судового рішення прав та інтересів засудженого і в такий спосіб забезпечить виконання визначених кримінальним процесуальним законом завдань кримінального провадження.

Разом із тим у постанові Другої судової палати ККС ВС від 6 квітня 2021 року (справа №405/1328/20) колегія суддів виходила з того, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, чим допустив таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним, з огляду на що Верховний Суд скасував ухвалу Кропивницького апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони захисту на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда, якою обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аналогічне рішення було ухвалено колегією суддів Другої судової палати ККС ВС 30 березня 2023 року (справа № 487/1428/21).

Позиція Об’єднаної палати ККС

ОП ККС виходить з такого.

1. Згідно з приписами ст. 438 КПК, які підлягають застосуванню у взаємозв`язку з тими, що передбачені ст. 436 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.

За вимогами, установленими в статтях 370, 419 КПК, судове рішення апеляційного суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Як визначено приписами ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався.

З огляду на завдання і загальні засади кримінального провадження, визначені у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оскарженого рішення суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданої апеляційної скарги з додержанням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та дійшов безпідставного висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскарженого рішення.

2. У ч. 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 370 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 КПК ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно з положеннями п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

За приписами ч. 3 ст. 395 КПК для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 грудня 2022 року, не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Так, як убачається зі змісту ухвали Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу місцевого суду було повернуто обвинуваченому на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження та особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку.

Водночас з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений отримав копію рішення місцевого суду 12 грудня 2022 року, про що свідчить відповідна розписка з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», де обвинувачений утримувався.

За матеріалами провадження, апеляційну скаргу він подав 16 грудня 2022 року, тобто з дотриманням строку, зазначеного в п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК, оскільки для нього як для особи, яка перебувала під вартою, строк апеляційного оскарження обчислювався з 12 грудня 2022 року, коли він отримав оскаржуване рішення.

Наведене залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, і його посилання на положення п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК при поверненні апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду в цьому провадженні не можна визнати обґрунтованим.

Отже, допущене апеляційним судом порушення вказаних вище приписів статей 395, 399 КПК в аспекті застосування ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки зазначене перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної і касаційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 1 Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, серед яких, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного взяття і тримання під вартою (п. 1-1 ст. 2).

З огляду на приписи статей 438, 436 КПК є безпідставними правозастосовні підходи, за якими унеможливлюється апеляційний перегляд рішення місцевого суду (слідчого судді) про обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у процесуальній ситуації, коли у разі встановлення того, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд відмовляє у задоволенні вимог про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і не призначає новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також у разі, коли після скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги як такої, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, Суд не призначає нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Практика, коли суд касаційної інстанції, за наявності обґрунтованих підстав для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, залишає незаконне рішення без змін або скасовує його, проте не призначає нового розгляду в суді апеляційної інстанції, нівелює право обвинуваченого на оскарження рішення про обрання чи про продовження запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК, та всупереч прямим приписам закону створює правовий стан, що унеможливлює для особи, права якої порушено, отримати юридичну сатисфакцію за незаконне позбавлення волі.

Така правозастосовна практика може призвести в конкретному провадженні до того, що жодне з рішень про обрання чи продовження запобіжного заходу внаслідок необґрунтованого повернення апеляційної скарги не буде перевірено в апеляційному порядку та особа, усупереч установленому в статтях 331, 395 КПК порядку, буде фактично позбавлена доступу до правосуддя.

Крім того, ОП ККС звертає увагу, що іншого порядку перевірки законності й обґрунтованості оскарженого в апеляційному порядку судового рішення в аспекті дотримання судом (слідчим суддею) приписів закону щодо продовження (обрання) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі передбачених статтями 177, 183, 193, 196, 199 КПК, кримінальний процесуальний закон не встановлює, зокрема, під час ухвалення вироку, його перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи викладене вище, об`єднана палата робить висновок про застосування норм права, передбачених приписами статей 399, 412, 436, 438 КПК:

Суд касаційної інстанції, установивши, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу постановлена з порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу скасовує оскаржену ухвалу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436 вказаного Кодексу.

Отже, ОП ККС касаційну скаргу обвинуваченого задовольнила. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Новозаводського районного суду Чернігова від 6 грудня 2022 року, якою продовжено обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до 2 лютого 2023 року включно, скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.