Право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, - Велика Палата Верховного Суду

08:05, 7 сентября 2021
ВП ВС: При вирішенні питання про звільнення судді у відставку за заявою, поданою суддею під час розгляду дисциплінарної справи щодо нього, пріоритетне значення має питання наявності в діях такого судді дисциплінарного проступку.
Право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, - Велика Палата Верховного Суду
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Велика Палата Верховного Суду винесла рішення у справі, яка стосувалася питання, чи має право на відставку суддя, щодо якого за наслідками дисциплінарного провадження прийнято рішення про звільнення.

«Право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду», - зазначила ВП ВС.

Також Велика Палата зауважила, що при вирішенні питання про звільнення судді у відставку за заявою, поданою суддею під час розгляду дисциплінарної справи щодо нього, пріоритетне значення має встановлення чи невстановлення в діях такого судді дисциплінарного проступку.

Обставини справи

Отже, Велика Палата Верховного Суду 7 липня винесла постанову по справі № 9901/178/20.

Так, у липні 2020 року екс-суддя Сквирського районного суду Київської області подав до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду позов, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23 червня 2020 року про відмову у його звільненні у зв`язку із поданням заяви про відставку;

- зобов`язати ВРП повторно розглянути його заяву про звільнення у відставку.

На думку екс-судді, ВРП протиправно не зарахувала до стажу роботи на посаді судді період перебування його на посаді старшого податкового інспектора та частину періоду роботи на посаді слідчого. Також він указав на відмову ВРП зарахувати до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби в Національній академії внутрішніх справ тощо.

Рішенням Касаційного адміністративного суду ВС у задоволенні позову відмовлено.

Отже, екс-суддя звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.

ВП ВС встановила,  що Указом Президента у 2007 році цього суддю призначено строком на 5 років. У 2012 році – обрано безстроково. 21 травня 2020 року він звернувся до ВРП із заявою про звільнення його у відставку.

19 червня 2020 року за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням № 1890/1дп/15-20 притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

23 червня 2020 року ВРП відмовила йому у звільненні у відставку. Зазначене рішення мотивоване тим, що станом на день надходження заяви про звільнення у відставку загальний стаж роботи судді становить 18 років 3 місяці (замість необхідних 20 років).

Оцінка КАС ВС

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду дійшов висновку, що в силу положень Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» навчання у військово-навчальних закладах є видом військової служби і прирівнюється курсантам як строкова військова служба, проте ані приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ані положеннями Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 під час визначення стажу роботи, який дає право на відставку судді, таке прирівняння та ототожнення не передбачено. Оскільки позивачу до стажу роботи, що дає право на відставку, зараховано половину строку навчання в НАВС, то цей самий період не може бути зарахований до зазначеного стажу як строкова військова служба.

КАС ВС дійшов висновку, що під час розгляду заяви про звільнення у відставку у ВРП були відсутні підстави для зарахування до підтвердженого стажу роботи, який дає право на відставку, періоду роботи екс-судді на посаді слідчого. Така позиція обґрунтована тим, що ані під час подання заяви про відставку, ані під час надіслання позивачем необхідних документів до ВРП, екс-суддя не зазначав про посаду слідчого, а тому ВРП не мала змоги звертатися до органів внутрішніх справ з таким запитом, оскільки факт його перебування на посаді слідчого не був відомий.

КАС Верховного Суду звернув увагу на те, що позивач, знаючи про відсутність запису в трудовій книжці щодо перебування, як він стверджує, на посаді слідчого, повинен був передбачити можливість виникнення проблеми щодо зарахування цієї посади до стажу роботи, а тому не був позбавлений права надати додаткові докази, а не керуватися виключно тими, які витребовувалися листом ВРП.

Суд першої інстанції погодився з висновками ВРП про те, що станом на день надходження заяви про звільнення у відставку загальний стаж роботи судді, який давав йому право на відставку, становив 18 років 3 місяці.

Разом з тим, екс-суддя в апеляційній скарзі до ВП ВС висловив думку, що КАС ВС залишив поза увагою факт нез`ясування ВРП, на яких саме посадах він перебував до призначення на посаду судді.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Як установлено судом першої інстанції, 21 травня 2020 року позивач звернувся до ВРП із заявою про звільнення його з посади судді Сквирського районного суду Київської області у відставку.

Водночас із матеріалів справи слідує, що станом на момент подання заяви про відставку на розгляді Першої Дисциплінарної палати ВРП перебувала об`єднана дисциплінарна справа стосовно цього судді.

ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 ч. 6 статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути Радою зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на 90 днів.

У випадку розгляду дисциплінарної справи щодо судді та подання у цей період таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Основного Закону України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19).

Водночас право на зупинення розгляду питання щодо звільнення судді у відставку на час розгляду скарги є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, оскільки прямого обов`язку щодо необхідності зупинення ВРП розгляду питання про звільнення судді у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді чинне законодавство не встановлює (подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 9901/986/18).

Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду відповідно до принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, 19 червня 2020 року за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням № 1890/1дп/15-20 притягнула суддю Сквирського районного суду Київської області до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згідно з пунктом 15.7 Регламенту, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.

У контексті цієї справи варто зазначити, що рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади не є рішенням про звільнення. Тому у ВРП були відсутні підстави для залишення без розгляду заяви позивача про звільнення його у відставку.

Водночас відповідно до ч. 5 статті 51 Закону № 1798-VIII з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення ВРП рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.

Як слідує з матеріалів справи, згідно із ч.  7 статті 49 Закону № 1402-VIII і ч. 2 статті 62 Закону № 1798-VIII, ураховуючи рішення, ухвалене Першою Дисциплінарною палатою ВРП 19 червня 2020 року, суддю Сквирського районного суду Київської області відсторонено від здійснення правосуддя.

Окрім цього, позивач у своїх додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що 10 листопада 2020 року ВРП прийняла рішення № 3069//0/15-20 про звільнення його з посади судді Сквирського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Ураховуючи наведені обставини справи, а також нормативне регулювання спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач предметом оскарження визначив рішення ВРП про відмову у звільненні його з посади судді у відставку.

КСУ у Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону № 2453 дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (такий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19 та від 12 листопада 2020 року у справі № 9901/223/19).

Системне тлумачення нормативного регулювання стосовно дисциплінарного провадження щодо судді та правового статусу судді у відставці дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про звільнення судді у відставку за заявою, поданою суддею під час розгляду дисциплінарної справи щодо нього, пріоритетне значення має встановлення/невстановлення в діях такого судді дисциплінарного проступку. Відсутність у діях судді дисциплінарного проступку є однією з обставин, що підтверджують бездоганну репутацію судді, неухильне дотримання ним вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотримання високих стандартів поведінки судді.

Наведений висновок випливає також зі співвідношення обсягу повноважень дисциплінарного органу ВРП під час дисциплінарного провадження щодо судді та повноважень ВРП при вирішенні питання про звільнення судді у відставку.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення ВРП і відповідно на момент звернення до суду із цим позовом щодо судді було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

Варто зауважити, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду саме рішення дисциплінарного органу є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Тому, враховуючи обставини справи, а саме відкриття дисциплінарної справи щодо судді до подачі ним заяви про звільнення у відставку, ухвалення дисциплінарним органом рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до розгляду його заяви про відставку, а також тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя до прийняття ВРП оскаржуваного рішення від 23 червня 2020 року про відмову у звільненні у зв`язку з поданням заяви про відставку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість захисту начебто порушеного права на відставку позивача шляхом оскарження рішення від 23 червня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що належним та ефективним способом захисту прав у таких обставинах є оскарження рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи, а також кадрового рішення про звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

На момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 20 травня 2021 року у справі № 11-398сап20, якою скаргу екс-судді на рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2930/0/15-20, ухвалене за результатами перегляду рішення її Першої Дисциплінарної палати від 19 червня 2020 року № 1890/1дп/15-20, залишено без задоволення, а рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2930/0/15-20 - без змін.

Натомість одночасний судовий перегляд рішень ВРП щодо звільнення/відмови у звільненні судді за двома різними підставами є недоцільним та неефективним.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду не розглядає доводи апеляційної скарги щодо змісту та процедури прийняття оскаржуваного рішення ВРП від 23 червня 2020 року.

Суд першої інстанції не врахував наведених обставин та неправильно тлумачив застосовані в цій справі норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак його мотиви потребують викладення в редакції цієї постанови.

Таким чином, ВП ВС частково задовольнила апеляційну скаргу екс-судді і постановила, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року варто змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Надія Андрусик
    Надія Андрусик
    суддя Господарського суду Тернопільської області
  • Ярослав Василенко
    Ярослав Василенко
    суддя Шостого апеляційного адміністративного суду
  • Валентин Сердюк
    Валентин Сердюк
    суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді
  • Ігор Бахаєв
    Ігор Бахаєв
    суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області