Посилання на вебсайт від роботодавця не дає змоги встановити, що вакантні посади були доведені до відома працівника – ВС

При звільненні працівника у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) посилання роботодавця на інтернет-ресурс і зазначення, що працівник може ознайомитися з актуальним списком вакантних посад та обрати посаду відповідно до спеціальності, кваліфікації і досвіду за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання роботодавцем своїх обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування працівника.

Як повідомили у Верховному Суді, такий висновок з метою забезпечення єдності судової практики зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу за позовом працівника, звільненого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату, про поновлення на роботі.

Відповідно до обставин справи позивач перебував у трудових відносинах із банком. Банк направив працівнику повідомлення про його наступне вивільнення через скорочення штату внаслідок проведення реорганізації та запропонував йому розглянути список вакантних посад, розміщений на вебсайті установи.

Районний суд задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції змінив це рішення в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розглянувши справу, ОП КЦС ВС зауважила, що за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав обов’язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення.

Посилання роботодавця на інтернет-ресурс і зазначення, що працівник може ознайомитися з актуальним списком вакантних посад та обрати посаду відповідно до спеціальності, кваліфікації і досвіду за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання відповідачем своїх обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет-ресурсі, чи були там усі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач із зазначеним переліком вакансій і чи мав позивач узагалі доступ до вказаного інтернет-ресурсу. Тому посилання роботодавця на інтернет-ресурс не дає змоги встановити, що вакантні посади (інша робота) були доведені до відома працівника.

Крім того, обґрунтованими є висновки судів про те, що пропозиція працівнику, вивільнюваному на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, працевлаштуватися на загальних умовах на роботу в новоствореному підрозділі суперечить змісту ст. 49-2 КЗпП України.

Постанова Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.