Отримавши рішення ЄСПЛ на свою користь, обвинувачений попросив ВП ВС переглянути продовження тримання під вартою: що вирішила Велика Палата

Посилаючись на рішення ЄСПЛ стосовно його заяви і констатацію порушення Конвенції, обвинувачений звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, як підкреслила ВП ВС, положеннями КПК не передбачено процесуального права цієї Палати втручатися у кримінальне провадження, розгляд якого по суті не завершено (ухвала ВП ВС від 19 липня 2023 року, справа № 532/308/15-к).

Які порушення констатував ЄСПЛ стосовно заявника

Отже, Європейський суд з прав людини в рішенні від 22 червня 2023 року у справі «Комар та інші проти України» констатував стосовно заявника наступні порушення:

ст. 3 - неналежне медичне лікування під час тримання під вартою. Зокрема, у грудні 2015 року кардіолог діагностував у заявника ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги, постінфарктний кардіосклероз та серцеву недостатність та рекомендував пройти додаткові медичні обстеження. Але вищезазначену експертизу було проведено лише 31 серпня 2016 року.

31 травня 2018 року суд задовольнив скаргу заявника на відсутність належного медичного обслуговування під час тримання під вартою. Він ухвалив «зобов’язати [СІЗО] надати [заявнику] належне лікування», зазначивши, що адміністрація СІЗО не реагувала на його повторні звернення з цього приводу. Жодних ознак того, що рішення суду було виконано. Ці обставини виявляють недоліки в медичній допомозі, наданій заявнику під час ув’язнення, подібні до тих, які вже критикував Суд (див. Невмержицький проти України тощо).

ст. 3 - неналежні умови тримання під вартою під час транспортування.

ст. 5 (4) - надмірна тривалість судового розгляду тримання під вартою

«У багатьох випадках апеляції заявника щодо його попереднього ув'язнення розглядалися із затримками, що варіювалися від двох місяців до майже двох років, головним чином через те, що справа часто передавалася до інший суд після численних відводів та самовідводів суддів. Скаргу заявника на продовження строку його попереднього ув’язнення, яку він подав 3 вересня 2019 року, було розглянуто 26 липня 2021 року. Його аналогічну скаргу на таке продовження 24 жовтня 2019 року було розглянуто 19 лютого 2020 року. З цього випливає, що вимога щодо швидкого перегляду не була дотримана», зазначає ЄСПЛ.

Що вирішила Велика Палата

Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву обвинуваченого про перегляд за виключними обставинами ухвали Пирятинського райсуду Полтавської області від 31 травня 2023 року. А саме, згаданою ухвалою місцевий суд продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 22 червня 2023 року у справі «Комар та інші проти України» (заява № 68786/14 та 6 інших, у тому числі й обвинуваченого, який подав заяву до ВП ВС про перегляд за виключними обставинами) констатував порушення щодо останнього пунктів 3, 4 ст. 5 та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й присудив йому справедливу сатисфакцію - 9 750 євро, які Україна має сплатити заявникові.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, обвинувачений, власне, й звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК ухвали Пирятинського районного суду від 31 травня 2023 року.

Він зазначає, що тримання його під вартою суперечить висновкам ЄСПЛ і застосовується національними судами з  нелегітимною метою. На думку заявника, відновлення його права на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції та ст. 29 Основного Закону, має бути забезпечене саме Верховним Судом у порядку екстраординарної процедури шляхом скасування оспорюваної ухвали.

Велика Палата, перевіривши подане звернення, дійшла висновку, що у відкритті провадження за ним належить відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є  встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Наявність підстав для здійснення екстраординарної процедури Велика Палата має перевірити з огляду на характер установлених порушень Конвенції та  на  механізм їх усунення.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі «Комар та інші проти України», констатовані порушення Україною конвенційних зобов'язань щодо обвинуваченого стосуються надмірної тривалості досудового обмеження свободи (п. 3 ст. 5 Конвенції), недоліків лікування під час ув’язнення й неналежних умов тримання під вартою при транспортуванні (ст. 3 Конвенції), а також надмірної тривалості судового розгляду тримання під вартою (п. 4 ст. 5 Конвенції).

За завдану вказаними порушеннями шкоду міжнародна судова установа визначила для заявника справедливу сатисфакцію - 9 750 євро.

Однак, як вказали судді ВП ВС, про необхідність вжиття інших, ніж виплата коштів, заходів індивідуального характеру в зазначеному рішенні ЄСПЛ не йдеться; не міститься у ньому й висновку про те, що в основі констатованих порушень Конвенції були такі недоліки, які би ставили під сумнів майбутній результат кримінального провадження.

«У подібних ситуаціях з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та  пошук шляхів їх усунення, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади», - зазначають судді ВП ВС.

Крім того, ухвала національного суду, яку обвинувачений просить переглянути, є  процедурною, не стосується суті обвинувачення і, як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Комар та інші проти України», не була предметом дослідження ЄСПЛ. Водночас оспорювана ухвала є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, котрий у силу ч. 5 ст. 9 КПК зобов`язаний врахувати позицію ЄСПЛ у конкретній справі. До того ж відповідно до ст. 331 КПК питання про зміну чи скасування запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту вправі вирішувати суд під час судового розгляду з додержанням приписів ч. 5 ст. 9 цього Кодексу.

Отже, звертаючись до Великої Палати, заявник повною мірою не зважив на  врегульовані законодавством підстави для здійснення кримінального провадження за екстраординарною процедурою й висунув вимоги, які перебувають поза зв'язком із позицією міжнародної судової установи в рішенні на його користь.

«Також необхідно акцентувати, що відповідно до ст. 19 Конституції України Велика Палата діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, а положеннями КПК не передбачено процесуального права цієї Палати втручатися у кримінальне провадження, розгляд якого по суті не завершено», - зазначила ВП ВС.

Отже ВП ВС відмовила обвинуваченому у відкритті провадження за його зверненням про перегляд оскаржуваної ухвали за виключними обставинами, а саме – на підставі рішення ЄСПЛ.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.