Рішення члена ВРП про повернення дисциплінарної скарги на суддю не може бути самостійним предметом судового розгляду, – ВП ВС

Скаржник на суддю не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді при виконанні посадових обов`язків має право виключно ВРП, рішення якої щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника.

Тому правом на оскарження рішень / дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

З огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах рішення цього органу не може порушувати особистих прав та / або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Відповідну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі №640/15229/21, постанова від 2 березня 2023 року.

Історія справи

У травні 2021 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Києва з позовом до ВРП, члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Лариси Швецової про скасування її ухвали з направленням справи для розгляду по суті.

Окружний адміністративний суд Києва ухвалою від 8 червня 2021 року адміністративну справу № 640/15229/21 передав на розгляд Верховному Суду.

На обґрунтування позову зазначено, що з 28 грудня 2020 року в провадженні судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковського Р. В. перебуває справа № 706/875/19. Вважаючи, що при розгляді справи суддя Піньковський Р. В. порушив норми процесуального права, позивач звернувся до ВРП зі скаргою на дії вказаного судді. Проте ухвалою члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Швецової від 18 травня 2021 року скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 жовтня 2021 року відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд грубо порушив норми процесуального права.

На думку скаржника, суддя після отримання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами КАСУ та чи подано позовну заяву з додержанням правил підсудності. Отже, Верховний Суд зобов`язаний визначити підсудність цієї справи та направити її за належністю.

На переконання позивача, ухвала КАС ВС про відмову у відкритті провадження є незаконною, оскільки позбавляє позивача доступу до правосуддя.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Як зазначила ВП ВС, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оскаржуючи вказану ухвалу КАС ВС про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, позивач стверджує, що таким чином його позбавлено доступу до правосуддя.

Проте, всупереч доводам скаржника, позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковського Р. В. , який, на думку позивача, порушив норми процесуального права під час розгляду справи № 706/875/19.

ВП ВС вказала, що з матеріалів справи вбачається, що ухвалою член ВРП Лариси Швецової скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що вказана скарга не містить конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, а також посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

У силу положень частини четвертої статті 44 Закону № 1798-VIII рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає.

Отже, рішення члена ВРП про повернення дисциплінарної скарги не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Як зазначено вище, позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковського Р. В .

У цьому випадку позивач не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді при виконанні посадових обов`язків має право виключно ВРП, рішення якої щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження рішень / дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, оскаржуване рішення ВРП не створює для позивача жодних юридичних прав та / чи обов`язків, незважаючи на те, що його прийнято у зв`язку зі зверненням останнього.

З огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах рішення цього органу не може порушувати особистих прав та / або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 (провадження № 11-2заі17), від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17 (провадження № 11-136заі18) та від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/227/19 (провадження № 11-529заі19).

Ураховуючи наведене,Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок КАС ВС про те, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

При цьому суд першої інстанції аргументовано зазначив, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, а тому й не вказав, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

Раніше ми писали, що аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду, розглянувши 16 березня 2023 року справу 9901/41/21 за позовом Громадської організації до Вищої ради правосуддя про визнання її дій протиправними.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.