Постановление суда апелляционной инстанции об обеспечении иска должно отвечать требованиям к исполнительному документу, - Верховный Суд

Постановление суда апелляционной инстанции об обеспечении иска, принятое по результатам пересмотра соответствующего определения суда первой инстанции об обеспечении иска, одновременно является и основанием исполнения, и исполнительным документом, поэтому должно отвечать установленным законом требованиям к исполнительному документу. Это подчеркнул Верховный Суд в постановлении от 7 декабря 2023 г. по делу № 757/33742/19.

Обставини справи

7 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу у справі за позовом матері до батька дитини, третя особа – Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання малолітнього сина з нею, як матір’ю; відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав та за зустрічним позовом батька про визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком.

Жінка звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення відповідного позову шляхом визначення місця та часу спілкування з дитиною до винесення судом рішення; зобов’язати чоловіка передавати малолітнього сина матері за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування.

Ухвалою суду першої інстанції в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Суди розглядали справу неодноразово. Постановою апеляційного суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду, ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву жінки про забезпечення позову задоволено частково. Зобов’язано батька надавати жінці можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином кожну другу суботу місяця з 10:00 год. до 17:00 год. без присутності батька. У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Оскарженою ухвалою апеляційного суду заяву про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» задоволено. Судом установлено, що в тексті постанови апеляційного суду, яка відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, не зазначено дані стягувача і боржника, їхні реєстраційні номери облікової картки платника податків та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що постанова суду підлягає уточненню шляхом зазначення в ній таких даних.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду ухвалу апеляційного суду залишено без змін з огляду на таке. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Ключовим питанням, яке постало перед касаційним судом в цій справі, є те, чи є постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, виконавчим документом?

Законодавець розмежовує такі поняття, як судові рішення, що підлягають примусовому виконанню (і тому, відповідно, мають визнаватися підставою виконання), та виконавчі документи (що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання).

Підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом – виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення.

Серед підстав виконання є рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання, – як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень, – як виконавчий документ тощо), а інші одночасно є підставою виконання і виконавчим документом (зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса).

Відповідно до вимог процесуального закону оформлювати своє судове рішення щодо результатів перегляду питання про забезпечення позову апеляційний суд може тільки у вигляді постанови, ухвала з цього приводу апеляційним судом постановлена бути не може. Хоча по своїй суті постанова апеляційного суду складається, власне, із частини, що присвячена скасуванню ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, та частини про постановлення нового судового рішення (ухвали) про забезпечення позову. При цьому таку процесуальну дію, як забезпечення позову необхідно забезпечувати можливостями примусового виконання, незалежно від того чи втілена вона в ухвалі суду першої інстанції, чи за результатами апеляційного перегляду – в постанові апеляційного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно є і підставою виконання, і виконавчим документом.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.